Ігрові технології. Рольові ігри.

Ігрові технології навчання (Й. Гензерг).

Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).

Технологія повного засвоєння навчального матеріалу з'явилася у США. Вітчизняні технології, які мають певні відмінності від аме­риканських, розробили відомі вчителі-новатори та вчені-дидакти колишнього СРСР — В.Шаталов, М.Гузик, В.Тоболін, П.Юцявічене, Є.Сковін. Ми вже описували комбіновану систему навчання М.Гузика. Зупинімося ще на одній цікавій і достатньо поширеній технології — техноло­гії повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчально­го процесу на основі схемно-зна­кових моделей, автором якої є вчитель фізики середньої школи № 5 м. Донецька В.Шаталов.

Вихідним положенням у тех­нології є те, що всі діти талано­виті і всі без винятку (!) здатні оволодіти шкільною програмою. Позиція вчителя спрямована на пошук шляху до кожної дитини, на створення умов для розвитку здібностей, закладених у кожно­му, на допомогу учневі усвідоми­ти себе особистістю.

Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

• пізнавальні, виховні, розвиваючі;

• репродуктивні, продуктивні, творчі.

Ігрові технології навчання

У сучасній школі гру з метою активізації та інтенсифікації навчаль­ного процесу викорис­товують як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна гра передба­чає ігрове моделювання подій та явищ, що ви­вчаються, вона також має чітко поставлену мету навчання і відпо­відний меті результат.

Загальними ознаками гри є:

• умовний характер;

• добровільна участь;

• обмеженість часо­вими і просторовими рамками;

• невизначеність роз­витку та результатів;

• фіксованість ігро­вих дій системою пра­вил і обов'язків;

• зацікавленість грою, що активізує інтелек­туальні, духовні та фізи­чні сили людини (Й.Гейзенга).

Функції навчальної гри:

• розширює кругозір;

• учні використовують знання, вміння і навички на практиці;

• розвиває пам'ять, мислення, увагу, фантазію, уяву, творчі здіб­ності тощо.

Ігри виховують самостійність, формують певні естетичні та сві­тоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність.

Дидактична гра сприяє підви­щенню рівня культури учня. Се­ред ігор, що використовують учи­телі, переважають кросворди, чайнворди, вікторини (О.Пруцакова). Однак, підвищуючи рівень знань учнів, вони не впливають на їхні ціннісні орієнтації, свідо­мість. Водночас існує багато ігор, розроблених як зарубіжними, так і вітчизняними педагогами, спря­мованих на формування систем­ного мислення, свідомості та цін­нісних орієнтацій, природоохо­ронної діяльності.

Єдиного погляду на статус гри в навчанні немає. Деякі вчені вва­жають її методом навчання, інші — засобом навчання або навіть фор­мою навчання. У будь-якому ви­падку гра стимулює пізнаваль­ну активність учнів.

У дидактиці немає єдиної кла­сифікації навчальних ігор (див. схему 5). У навчальному процесі використовують різні варіанти гри. За методикою проведення, дидактичною метою та шляхами її досягнення ігри поділяються на імітаційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання, ігри-драматизації.

Імітаційні ігри на заняттях зоб­ражують діяльність якоїсь органі­зації, підприємства чи установи (наприклад, ділова нарада, збори, співбесіда). Сценарій такої гри описує сюжет, імітуючі процеси та об'єкти.

Рольові ігри — такі, де вироб­ляються дії, тактика поведінки, виконання функцій конкретної особи. Тут розробляється сюжет-п'єса, між учнями розподіляють­ся ролі з обов'язковим змістом.

Операційні ігри спрямовані на виконання конкретних операцій. Моделюється відповідний робо­чий процес, гра проводиться в умовах, що імітують реальні.

За дидактичною метою ігри поділяються на актуалізуючі, фор­муючі, узагальнювальні, тренінго­ві, контрольно-корекційні. За ха­рактером педагогічного процесу — пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, продуктивні, твор­чі, діагностичні, профорієнтацій­ні тощо. За формою взаємодії уча­сників — індивідуальні, групові, змагальні, компромісні, конфлікт­ні. За рівнем проблемності — проб­лемні, непроблемні (Г.Селевко).

Етапи підготовки та проведен­ня навчальної гри

Підготовчий етап. Розробляєть­ся сценарій, план гри, даються консультації, інструкції, пакети ма­теріалів учням-учасникам, готуєть­ся матеріальне забезпечення.

Етап проведення гри. Залежно від типу вводяться різні рольові позиції гравців: організатор, ко­ординатор, критик, тренер, ініціа­тор, проблематизатор, консерва­тор тощо. Практикується групова робота над завданнями, міжгрупові дискусії.

Етап аналізу, обговорення та оцінки результатів гри. Тут висту­пають експерти, учні обмінюють­ся думками. Учитель підсумовує досягнуті результати, відмічає по­милки.

Гравці мають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, яка обмежується тільки умова­ми та правилами гри. Учні самі вибирають власну роль, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення тощо. Учитель, який очолює гру, не має автори­тарної ролі, а є інструктором (ознайомлює з правилами, кон­сультує), суддею-рефері (дає пора­ди про розподіл ролей), тренером (підказує учням для прискорення проведення гри), ведучим (органі­зовує обговорення результатів гри). Ефективність гри значною мі­рою залежить від низки факторів, серед яких найголовнішими є такі:

• чітко продумана мета;

• здійснення мотивації ігрової діяльності;

• чітка організація підготовки, проведення і підбиття підсумків;

• постановка пізнавальних і проблемних запитань у процесі гри;

• залучення всіх учнів класу;

• тривалість не більше однієї навчальної години.

У практиці використання ди­дактичних ігор комбінується із традиційними формами організа­ції навчання. Зазвичай складний для розуміння матеріал виклада­ється звичайними методами (роз­повідь, лекція, проблемний виклад тощо), а менш складний, який учні можуть опанувати самостійно, але для цього їм потрібний додатко­вий стимул, вивчається у формі гри. Як правило, закріплення, уза­гальнення та перевірка засвоєння матеріалу часто проводиться за іг­ровими технологіями.

РОЛЬОВІ ІГРИ

В молодшому шкільному віці або в дошкільному віці, коли діти ще тільки вчаться вчитися важливим моментом є активізація їх діяльності під час уроку. Дитині доводиться вчити багато інформації напам'ять і не всі цим задоволені. Іноді діти соромяться виступати перед своїми однолітками, бентежаться. Все це легко вирішується через призначення учню певної ролі героя казки чи оповідання. Тепер він вважає, що то не він, а його герой. Цим значно зменшуються психологічні перепони. Вивчення ролі - це вагома мотивація для дитини, яку тепер не треба змушувати щось вчити. І так, перегляньте відео про рольову гру.