Педагогічний аудит

Яким має бути контроль діяльності педагога в сучасній школі? І чи потрібен він взагалі?
Чому педагогів закладу освіти необхідно контролювати? Необхідність контролю в закладі освіти частіше за все заперечують педагоги. Це зрозуміло, бо контрольні заходи обмежують їх свободу, вимагають додаткових зусиль, збільшують психологічне навантаження. Від керівників чути про марність контролю дуже дивно. Слід розуміти, що контроль, це одна з основних функцій керівника, як будь-якого менеджера. Без здійснення контролю управлінський цикл, як теоретична основа управлінської діяльності буде неповноцінним і не забезпечить якісне вироблення управлінського рішення.
Ми можемо назвати і вагоміші причини важливості контролю. По перше, це різний рівень професійної компетентності педагогів і їх мотивації до освітньої діяльності. Серед підлеглих є не тільки надмотивовані, ініціативні і талановиті співробітники, але і ті, кого просто необхідно контролювати. Ті, хто пропонує відмовитися від будь-якого контролю в школі можуть отримати протягом 10-12 років скалічені долі недбало навчених і вихованих учнів, не готових жити у сучасному інформаційному світі і неконкурентних працівників. потенційних безробітних.
Значення контролю зростає у нестабільному суспільстві з постійно модернізованим виробництвом. Коли вимоги до професійних якостей педагогів постійно змінюються. А освіта впродовж всього життя призведе до перевантаження якщо здійснюватиметься без діагностичної основи.
Найбільш важливим є контроль в умовах здійснення важливих реформ, успішність яких не може бути гарантована без узгодження на всіх освітніх рівнях. Як складна  ієрархічна структура, школа має ризик того, що процеси на нижніх рівнях відбуваються не так, як було задумано на верхніх.
Отже, важливість контролю очевидна. Існує багато форм і методів контролю, що дозволяє змінювати його у відповідності до ситуації.
Всі види контролю за основними принципами їх здійснення(субєкти, мета, періодичність) можна поєднати у три групи: класичний контроль, моніторинг, моделювання.
Класичний контроль – це одноразовий вимір показників процесу або об’єкту щодо встановлення відповідності їх певним критеріям.
-                        Субєктом такого контролю зазвичай буває адміністративний працівник будь-якого рівня або експерт, малоефективним при цьому є самоконтроль педагогічного працівника, коли одноразовість процедури дозволяє підігнати власні результати під бажані.
-                        Метою контролю є виявлення невідповідностей у діяльності або знаннях педагога.  Результати контролю дають відповідь на питання що відбувається так, а що не так. Результатом контролю є управлінське рішення у вигляді наказу. Така постановка питання породжує негативне ставлення до самої процедури контролю.
-                        Одноразовість контрольних вимірів(директорська перевірочна контрольна, екзамен, державна підсумкова атестація тощо) сприяє визначенню лише результативності роботи педагога при можливій значній похибці(випадковість, особливий психологічний стан дітей та учителя, упередженість експерта, можливість фальсифікацій тощо). Результати контролю можуть не відповідати реальній ситуації.
-                        Важливою проблемою здійснення класичного контролю є необхідним мати чітко унормовані критерії контролю. Керівник, який здійснює контроль повинен аргументувати той чи інший висновок щодо діяльності або рівня готовності педагога. Для оцінки професійної компетентності педагога така форма контролю є найгіршою, бо нормативно затверджених критеріїв методичної грамотності педагога не існує і для кожного закладу освіти вони різні. Отже вчитель має можливість оскаржити результати. Зважаючи на пере важність субєктивних факторів в освітньому процесі, класичний контроль є малопоказовим і спрацьовує лише для оцінки матеріально-технічної бази або нормативного забезпечення. Навіть визначення результативності діяльності педагога за оцінками, що отримали його учні під час перевірочної контрольної не є обєктивним показником без урахування здібностей учнів, їх уподобань і динаміки їх навчальної діяльності.
Для особистісно орієнтованих освітніх систем доцільнішим є моніторинг. Моніторинг – це процедура систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях; створення інформаційної бази для прийняття ефективних управлінських рішень; довгострокове  системне спостереження процесу або об’єкту.
-                        Субєктом моніторингу може виступати експерт, що дозволяє частково розвантажити керівника та адміністративних працівників закладу освіти через делегування управлінських повноважень(проводить моніторинг керівник методичного обєднання, він пише аналітичну довідку за результатами, а керівник на її основі пише наказ). Моніторинг передбачає само оціночну діяльність, що дозволяє залучати досвідчених педагогів до само моніторингової діяльності.
-                        Метою моніторингу є визначення динаміки дослідного обєкту та встановлення причинно-наслідкових звязків між факторами, які забезпечують таку динаміку. Результати моніторингу дають відповідь на питання чому і що робити? Результати моніторингового дослідження мають бути використані для організації групової (методичні навчання) або індивідуальної допомоги педагогам. Негативне ставлення освітян до моніторингу перейшло від сприйняття контрольних процедур, які також є частиною моніторингу, або від помилок керівників окремих закладів, які намагаються використовувати отриману інформацію для покарання.
-                        Моніторинг є довготерміновим процесом з пролонгованим проведенням контрольних вимірів. Періодичність моніторингових процедур визначається відповідною програмою. Важливою умовою ефективності моніторингу є застосування різнопланових методів отримання інформації(опитування, перевірка, співбесіди, вивчення документації, тощо). Перевантаження для учасників моніторингового процесу викликають спроби отримання надлишкової інформації, що є результатом неякісної підготовки.
-                        Особливістю моніторингу є можливість досліджувати невнормовані обєкти. Якість освітнього процесу або професійного рівня педагога визначається не за числовими показниками, а їх динамікою з урахуванням особливих обставин. Це дозволяє мати обєктивнішу інформацію для корекції досліджуваних процесів.
Певною проблемою моніторингу є навантаження, створене контрольними вимірами. В умовах перевантажень, повязаних з освітніми реформами додаткове навантаження має бути обґрунтованим. При цьому важливим є добір якісних компетентних експертів. Не ефективним стає моніторинговий процес, під час якого професійну компетентність досвідченого успішного учителя вивчають менш досвідчені експерти. Адаптивне управління пропонує надавати таким вчителям можливість само моніторингового супроводу власної діяльності. Однаке, при цьому, в умовах нестабільності, в яких ми зараз живемо, є ризик прийняття помилкових рішень.
Організовувати само моніторингову діяльність максимально ефективно дозволяє процес моделювання.
Моделювання – це процес створення інформаційної моделі, як зразка та замінника освітнього процесу чи обєкту.
-                        Субєктом здійснення моніторингової діяльності освітніх обєктів може бути як експерт або керівник, так і сам педагог. При цьому можливість отримання недостовірних результатів мінімальна, бо модель створюється компетентними освітянами, до її створення можливо залучити методичні служби і науковців. Для адаптації освітніх моделей проводяться публічні їх обговорення із залученням максимально широкого кола педагогів. Вразі виявлення невідповідності окремих пунктів моделі, вона має бути одразу ж змінена. Таким чином, витрачається певний час на створення моделі з подальшою суттєвою економією часових і емоційних ресурсів педагогів.
-                        Метою створення моделі є забезпечення всіх членів педагогічного колективу надійними критеріями для їх роботи і розвитку. Кожний член колективу стимулюється до самоаналізу та самооцінки власної діяльності, в ході яких він сам визначає напрями самоосвіти, власні утруднення і шляхи отримання індивідуальної або колективної допомоги. Результат моніторингової діяльності у вигляді самоаналізу вчителів аналізується керівником закладу та адміністративними працівниками.
-                        Пошуки невідповідності самоаналізу і реального стану здійснюються через контрольні процедури, в які залучаються не всі педагоги, а лише ті, результати діяльності яких викликають сумніви, мають скарги або нарікання. В стабільному успішному колективі це може бути певна черга або випадкова вибірка. Отже, якщо вчитель добре працює, успішно опановує критерії моделі-зразку, його не відволікають на контрольні процедури, враховуючи його самоаналіз і результати незалежних оцінювань. Модель дозволяє всім педагогам чітко розуміти напрями для розвитку і спів ставляти власні досягнення із зазначеними критеріями. Такий процес може бути нескінченим за умови перманентного аналізу самої моделі і своєчасного її удосконалення.
Метод моделювання сьогодні максимально відповідає умовам нової української школи. Він сприяє гуманізації та демократизації управління закладами та установами освіти. Робить контрольні процедури відкритими і прозорими, що не сприяє корупційним проявам. Мінімізує адміністративний контроль при забезпеченні контрольованості та керованості освітнього процесу. Сприяє ефективному процесу самоосвіти і розвитку творчості педагогів. Ефективний для супроводу інноваційних впроваджень(інклюзивна школа, нова українська школа, тощо) і не потребує міцної і стабільної нормативної бази. Легко адаптується до умов окремих територіальних угрупувань і окремих освітніх закладів. Легко узагальнюється в інформаційних базах на всіх ієрархічних рівнях при збереженні особливостей кожного навчального закладу і розвинутої диверсифікації освітніх послуг. Результати такої форми контролю можуть бути покладені в основу створення очних і віртуальних систем післядипломної педагогічної освіти на допомогу вчителям і для супроводу процесу підвищення кваліфікації, для консалтингової діяльності тощо.



Комментариев нет:

Отправить комментарий