Даний
процес є одним з найскладніших процесів в житті кожного учня. Він включає
психологічну і психофізіологічну сферу дитини. Учень потрапляє у нове для себе
середовище, яке за суттю є революційним для нього і принципово змінює його
соціальну роль, його ментальну сферу, значно підвищує рівень відповідальності
за власні вчинки і результати діяльності. Від успішності і швидкості
пристосування учня до регламенту і принципів освітнього середовища залежать формування
його навчаьлно-пізнавальної мотивації, профільна орієнтація, соціальні якості
майбутнього громадянина суспільства.
Українські
вчені і педагоги-практики приділяють значну увагу адаптації молодших школярів
до навчання і концентрують на даному процесі чималі зусилля. У науковій літературі ми знаходимо значну кількість
підходів і прийомів спрямованих на підвищення ефективності адаптаційних
процесів у початковій школі. Концепція «Нової української школи» створює
максимально ефективні нормативні умови для успішної адаптації першокласників і
формулює методичні рекомендації для закладів освіти та учителів перших класів. Проте,
на успішність даного процесу впливає безліч суб’єктивних факторів, які не
можуть бути вирішеними універсальними підходами і потребують персоніфікованого
підходу до кожної дитини з урахуванням специфічних умов кожного навчального
закладу і кожного конкретного випадку. А реалізувати персоніфікацію може тільки
учитель у кожному конкретному класі і спеціально дібраними для цього методами.
Одночасно, навчальне, психологічне, фізичне навантаження на початку навчального
року часто створюють умови, за яких учителю важко своєчасно помічати появу
небажаних відхилів і тенденцій в адаптації окремих учнів для корекції. Таким
чином, є наявна актуальна потреба у розробленні додаткових методів щодо
супроводу адаптації учнів засобами
модельно-корекційної діяльності вчителя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий